Ми звикли думати, що найекзотичніше — десь далеко. Австралія, Африка, Близький Схід.
Але на півдні України, серед степу Херсонщини, лежить озеро, яке за солоністю перевищує Мертве море. І влітку воно має незвичний для наших озер рожевий колір.
Лемурійське озеро розташоване поблизу села Григорівка в Херсонській області. Степ, горизонт, сухий вітер. І раптом — вода з відтінком малини.
Чому воно рожеве
Вода тут не постійно кольору цукерки.
Найяскравішою вона стає влітку — коли спека максимальна, вода активно випаровується, а концентрація солі зростає.
Рожевий відтінок створює мікроводорість Dunaliella salina. У надсолоному середовищі вона виробляє бета-каротин — природний пігмент, який захищає її від ультрафіолету. Саме цей пігмент фарбує воду.
Коли температура падає — колір тьмяніє. Озеро може виглядати світлішим або мати майже звичайний колір води.
Чому його називають українським “мертвим морем”
Солоність Лемурійського озера сягає 270–300 г/л.
Для порівняння:
Мертве море — приблизно 250–270 г/л.
Тобто українське озеро — не просто “схоже”. Воно солоніше.
Через таку щільність вода буквально тримає людину на поверхні. Лягти й не тонути — тут не трюк, а фізика. Після купання шкіра покривається тонким шаром солі, а береги вкриті кристалами, що нагадують сніг.
Звідки воно взялося
За однією з версій, озеро сформувалося у XX столітті внаслідок просідання ґрунтів. Поступово западина наповнилася мінералізованою водою, а клімат зробив своє: сильне випаровування перетворило його на надсолону водойму.
Тут формуються лікувальні грязі, а сама вода має високий мінеральний склад.
Чому “Лемурійське”?
Назва не давня й не народна. Вона з’явилась відносно недавно — уже в ХХ столітті.
І пов’язана вона з Лемурією — гіпотетичним “загубленим континентом”, який у XIX столітті вчені припускали в Індійському океані, щоб пояснити поширення лемурів.
Пізніше геологія довела, що такого материка не існувало. Але сама назва залишилась у культурі — як щось загадкове, міфічне, “іншосвітнє”.
І назву озеру дали через:
- незвичний колір води
- “неземний” вигляд
- атмосферу чогось фантастичного серед степу
Це скоріше поетичний або маркетинговий хід, ніж історична назва.
Хто там живе?
Через солоність 270–300 г/л більшість організмів просто не витримали б.
Риби — ні. Водяні рослини — ні. Звичний “озерний світ” там неможливий.
Але:
- живуть галофільні (солелюбні) мікроорганізми
- зокрема мікроводорість Dunaliella salina
- можуть існувати деякі бактерії, адаптовані до надсолоного середовища
Тобто життя там є, але воно мікроскопічне.
Це озеро змінює уявлення про Україну.
Ми часто описуємо себе як “ліси й чорноземи”. Наша країна має степи, солончаки, мікрокліматичні аномалії. І має озеро, яке за фізичними параметрами конкурує з одним із найвідоміших водойм світу.
І не потрібно летіти за тисячі кілометрів, щоб побачити географічний парадокс. Україна красивіша та унікальніша, ніж здається.
Лемурійське озеро — це доказ того, що екзотика не завжди за тисячі кілометрів. Іноді вона — за кілька годин дороги.
